УВАГА!!! 

Електронні підручники 

навчальної програми 2017/2018

       
   Усі підручники оновлені згідно навчальної програми на 2016/2017 рік, рекомендованою Міністерство освіти і науки України.



http://mta.ua/stat/pidruchniki_dlya_shkoli – Дуже зручний сайт як для перегляду в режимі онлайн, так і для завантаження підручників
http://pidruchnyk.com.ua/ Дуже зручний сайт як для перегляду в режимі онлайн, так і для завантаження підручників (прямі посилання під вікном онлайн-перегляду).
http://portfel.at.ua/ Для завантаження електронної копії підручника необхідно на його сторінці клікнути “СКАЧАТИ” і далі пряме посилання буде над вікном попереднього перегляду.
http://4book.org/uchebniki-ukraina Для завантаження необхідно на його сторінці клікнути по посиланню “PDF” або “DJVU” над описом підручника.
http://shkola.yccat.com/index.html Дуже гарний сайт, але для завантаження деяких електронних копій підручників необхідно пройти просту реєстрацію. Для завантаження необхідно клікнути по посиланню і вибрати “Сохранить ссылку как..” або подібний пункт меню.

http://rada-gov.com.ua/elektronni-pidruchniki-navchalnoyi-programi-2017/ 

Учнівський твір-роздум про історію 

(з Інтернету)

        Навіщо потрібна така наука як історія, чому її вивчають у школі ? Адже все, що відбувалося у віках, вже минуло. Всі ці битви, історичні процеси начебто стали неактуальні. Навіщо нам знати про них?

       Я замислився над цим питанням та дійшов такого висновку. Наука історія зберігає у своїй пам'яті події давно минулих днів. Це наша культурна спадщина. Ми знаємо , що в нашої країни існує минуле, що у нас є коріння, а наш народ має своїх героїв. В спадок від предків ми отримуємо багату культуру, історичну пам’ять.

        Мобільні телефони, автомашини, книги, мудрі вислови великих людей, моральні принципи, за якими живуть люди - це все наша історична спадщина. Історія допомагає нам дізнатися, що все це не з'явилося нізвідки. Ми можемо дізнатися, як люди створювали свою культуру, як вони жили до цього, які труднощі їм довелося подолати. Наприклад, при винаході електричної лампочки або на шляху до демократії.

        Але навіщо вивчати історію докладно, вчити дати, запам'ятовувати історичних особистостей? Наприклад, вчинки царів та гетьманів, які давно померли? Тому що історія дає нам загальну картину світу. Ми бачимо причини і наслідки подій та замислюємося над ними. Наприклад, те, що міжусобні війни призводять до розрухи в країні. Значить, краще в них не вплутуватися. Культ особистості призводить до жорстокої тиранії. Значить, краще такого не допускати. Історія дає нам уроки на майбутнє, щоб ми враховували їх на практиці.

       А ще історія цікава. Цікаво знати , як колись зовсім по-іншому жили люди. В них були інші погляди, звичаї, традиції. Хтось вірив в ідолів, хтось поважав святу інквізицію, хтось вважав, що  має право бути володарем світу. У їхніх будинках все виглядало зовсім інакше, ніж звикли зараз ми. Цікаво знайомитися з думками цих людей, які донесли до нас історичні книги. Історія розширює картину світу людини.

                                           Поділіться своїми думками!

Сьогодні в Україні День скорботи 

і вшанування пам'яті жертв війни

     

    Вранці 22 червня 1941 року війська Німеччини вступили на територію колишнього СРСР. Цей день вважається початком війни на території країни.

   Червона Армія втратила 6,3 млн людей убитими і померлими від поранень, 555 тис. померлих від  хвороб, загиблих в результаті подій, засуджених до розстрілу, також 4,5 млн потрапили в полон і зникли безвісти. Загальні демографічні втрати — 26,6 млн осіб.   З них втрати України - 10 млн. людей.

      

      День встановлений Указом президента України "Про День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні" від 17 листопада 2000 року №1245.

Роздуми після ЗНО...

 

В. Мисан: завдання ЗНО з історії і компетентнісний підхід

Автор: Віктор Мисан, кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений учитель України.

Про наболіле...

     Зразу ж зауважу, що є прихильником компетентнісного підходу в освіті взагалі та навчанні історії України зокрема. І хоча його почали упроваджувати ще з 2008 р., особисто у мене складається враження, що самі розробники ідеї та сучасне найвище освітянське керівництво «зеленого поняття» не мають, що воно таке - отой компетентнісний підхід.

    Чому? От поясніть мені: якщо упродовж 10 років в освітній системі України упроваджувався компетентнісний підхід, то за цей час він мав би не просто укорінитися, а витіснити з освітянської ниви стару систему, зорієнтовану на заучування та запам’ятовування знань. Але ж «старушка» не просто «здравствує», вона зайняла «кругову оборону» і вперто не дає пробитися паросткам нового.

    Вже не говорю про шкільні підручники з історії, які «клепають» за державні гроші на старій основі і які непосильним тягарем задавлюють дитячі голови фактологічним матеріалом замість того, щоб вчити мислити і аналізувати. Спробую проаналізувати останні завдання ДПА-ЗНО з історії України, щоб переконатися наскільки вагомим є поступ сучасної історичної дидактики у цій царині.

    Один із моїх учнів, що здавав цьогоріч ДПА-ЗНО з історії України, приніс сертифікаційну роботу (Зошит №8), яку й збираюся проаналізувати. Зауважу, що завдання загалом не складні … для вчителя, який все життя викладає історію і учня, який мав гарного репетитора і упродовж останнього року (двох) навчання регулярно (!) вчив-повторював історію України від найдавніших часів до сьогодення. Але чи всі батьки мають можливість винайняти такого репетитора?

     «До чого тут репетитор?» – запитаєте ви. Учитель, який намагається реалізувати компетентісний підхід у навчанні історії (тобто вчить мислити), сучасних школярів не підготує до ДПА-ЗНО. Чому? Він повинен працювати по-старому – вчити зазубрювати і запам’ятовувати. Завдання сертифікаційної роботи побудовані винятково на знанні фактологічного матеріалу. Знаєш – успішний. Не знаєш – «Вовочка» із шкільних анекдотів про МарІвановну.

     Завдання 1 – 23, які мають лише одну правильну відповідь.

     Щоб відповісти на Завдання 1. Відстоювання самодержавства, невизнання українців і білорусів як окремих народів, неподільність Російської імперії, антисемітизм – це складові програми: А. "чорносотенців". Б. "народовців". В. "москвофілів". Г. "українофілів". потрібно знати (!) програмові засади політичних партій та рухів другої полови ХІХ – початку ХХ ст. А це десятки організацій, які згадуються у шкільній програмі та відповідно у підручниках.

     Щоб відповісти на Завдання 2 та встановити, що ж відбулося у 1907 р. на західноукраїнських землях, потрібно ідентифікувати (знати!) запропоновані варіанти відповідей: А. об’єднання Галичини, Буковини та Закарпаття в єдиний Коронний край. Б. відкриття у Львові окремого українського університету. В. впровадження загального виборчого права для чоловіків. Г. започаткування політики «нової ери» в українсько-польських відносинах.

    Для виконання Завдання 3 потрібно знати (!) початок бойових дій у роки Першої світової війни на українських землях.

     У Завданні 4 потрібно знати (!) текст «Тимчасової інструкції Генеральному секретаріатові…» (хоча вивчення цього документа не передбачено навчальною програмою).

     Щоб виконати Завдання 5, потрібно не просто орієнтуватися в просторі (на карті), а знати (!) межі державного утворення, що виникло на західноукраїнських землях у 1918 р, знати (!) = запам’ятати фото історичних діячів, один з яких був Президентом цього державного утворення.

     Завдання 6 – 8 укладені на основі "Варшавської угоди", яку підписали уряди УНР і Польщі. І тут також потрібно знати (!): коли укладена ця угода; який із її пунктів викликав негативну реакцію політичних і громадських кіл ЗУНР; подію, яку варто сприймати, як порушення одного із пунктів угоди.

     Завдання 9 – знати (!) = орієнтуватися в історичному періоді (етапі) соціалістичного будівництва.

     Завдання 10, як на мій погляд, сформульовано не коректно. І ті учні, які обрали як варіант відповіді "А", можуть навіть документально довести в апеляційному порядку, що вони відповіли правильно. Фактично тут дві правильних відповіді. Чому? Все залежить від того, на чому акцентувати, аналізуючи запропоновану цитату: а) на хлібозаготівлі, збільшення якої і призвело до голодомору (передумови), б) хлібозаготівлі, що динамічно зростала (збільшувалася) і передбачала свідоме вилучення зерна в українського селянства (тут вже відстежується мета). І для виконання цього завдання потрібно «купу» знати (!) всього, щоб уміти аналізувати. З іншого боку, саме це завдання укладено з врахуванням компетентнісного підходу. Із 10 поки що лише одне!

      Всі інші завдання – 11- 23 також укладені з використанням того, що учні знатимуть (!) : де діяв таємний університет, коли могли розповсюдити листівку вказаного змісту, район базування УПА, час повстання політв’язнів Норильська, зображення полотна Т. Яблонської, характерні риси для економічного розвитку СРСР 1953 – 1958 рр., і т. д. і т. п.

     Аналізу і логічних міркувань вимагають від учня лише завдання 28, 30. Всі ж інші базуються на знанні історичного матеріалу, запам’ятовуванні дат, прізвищ, подій, ознак, фрагментів тестів писемних документів, зображень діячів тощо.

     І де тут реалізація компетентісного підходу на 10-му році його упровадження? Чи знають укладачі завдань, чи розуміють вони «Що таке компетентісний підхід у навчанні історії»? Як його реалізувати у навчальній програмі, в організації навчання історії і насамкінець – у завданнях ЗНО-ДПА?

      Енциклопе́дія істо́рії Украї́ни (ЕІУ) — десятитомна чорно-біла ілюстрована енциклопедія з історії України. Видана українською мовою в 2003-2013 рр. у Києві у видавництві "Наукова думка" за редакції Інституту історії України НАНУ під головуванням Валерія Смолія. 

       В енциклопедії представлено відомості про видатних громадських діячів, учених, діячів культури та мистецтва, освіти, основні історичні події України, охарактеризовано життя українців в інших державах, надано відомості про окремих видатних людей  планети, тим чи іншим чином пов'язаних з Україною (при цьому цей зв'язок висвітлено у статтях) та про вчених, які істотно вплинули на розвиток історичної науки. 

      ЕІУ є працею великого колективу науковців України, в якій підбито підсумок здобуткам національної історіографії. 

       Планується вихід ще трьох томів. До кінця 2017 року планується завершення підготовки і видання тому «Україна—українці» (наклад 300 примірників), який не матиме номера. Після того з'являться два додаткові томи енциклопедії, де будуть представлені Євромайдан, Революція Гідності, Небесна Сотня, анексія Криму, розв'язана Росією війна на сході, герої АТО, інші події та персоналії трьох років життя України після Революції, а також ті статті, які з різних причин не ввійшли до основного корпусу десятитомника.

Пам’ятки педагога

    Прочитайте найкорисніші пам’ятки на всі випадки вчительської діяльності — своєрідну «настільну книгу педагога», певну «наочність» у плакатному дусі. Скориставшись нашими настановами, будь-який педагог почуватиметься впевненішим, умотивовуватиме себе на ефективну та захопливу діяльність — учителювання.

 

 Щоденні правила ефективної педагогіки № 1

• Я не джерело знань на уроці — я організатор уроку й помічник дітей.
• Дитина повинна знати, навіщо їй це, тобто мету заняття обов’язково формулюйте на уроці разом із учнями, вона має цікавити дітей.
• Позбавтеся у своєму лексиконі слів: «помилкова відповідь»; «неправильно». Замість цього постійно звертайтеся до всіх: «Пропоную обговорити…», «А як ви вважаєте?..», «Я вважаю, що… але, можливо, я помиляюся…».
• Жодних монологів на уроці! Тільки живий діалог, у якому беруть участь усі.
• На кожному уроці — робота в групах, парах, четвірках, великих групах. Учимося спілкуватися, сперечатися, обстоювати свою думку, просити про допомогу або пропонувати її.
• Найголовніше — моє емоційне налаштування: «Я вмію володіти своїми емоціями і навчаю цього дітей».
• Якщо після мого уроку в дитини не залишилося жодних питань, їй нема про що поговорити з товаришами або зі мною, вона нічого не прагне розповісти тим, хто не був присутнім на уроці,— отже, навіть якщо урок і був гарним на мою думку, то в дитини він не залишив сліду.

  Див. далі тут: http://osnova.com.ua/news/803

                                                                     УВАГА!

      Для поглибленого вивчення подій Першої світової війни та її різноаспектного впливу на подальший розвиток людства та України раджу  ознайомитися з навчальним посібником та програмою курсу за вибором "Перша світова війна в історії людства та України:  С. С. Троян, В. Ф. Федорак. - Чернівці : "Місто", 2014. - 144 с.
     Автори розглядають не тільки головні змістові лінії світової та вітчизняної історії першої чверті ХХ ст., які висвітлюються у шкільних підручниках, але й відносно нові та недостатньо висвітлені у шкільному курсі історії аспекти війни: військові операції Чорноморського флоту під час війни, проблеми біженців, військовополонених, ролі жіноцтва, діяльність громадських організацій щодо надання допомоги фронту та жертвам війни, ріст національної самосвідомості народів та ін.

                          

У кабінеті історії є 6 примірників даного посібника!
                                        Зміст: 
Розділ І. Перша світова війна - рубіжна подія ХХ ст.- С.7
Тема 1. Урок 2. Перша світова війна: причини та початок.- С.7
Тема 2. Урок 3. Перебіг військових операцій і дипломатична боротьба головних країн у роки Першої світової війни.- С.14
Тема 3. Уроки 4-5. Революційні зсуви і геополітичні зміни у державах Європи в результаті Першої світової війни . - С .22
Тема 4. Урок 6. Практичне заняття. "Вплив Першої світової війни на розвиток новітніх видів озброєнь, стратегії і тактики ведення бойових дій" . - С .37
Тема 5. Уроки 7-8. Цивілізаційні і політолого-психологічні підсумки та наслідки Першої світової війни для розвитку людства . - С .40
Тема 6. Урок 9. Вплив Першої світової війни на історичну долю народів Центральної і Південносхідної Європи . - С .56
Розділ ІІ. Український вимір Першої світової війни . - С .67
Тема 7. Уроки 10-11. Бойові дії на території України . - С .67
Тема 7. Урок 12. Господарство і суспільно-політичне життя України у роки Першої світової війни . - С .88
Тема 8. Уроки 13-14. "Українське питання" та Україна у політичному житті Австро-Угорщини в роки Першої світової війни . - С .102
Тема 10. Урок 15. Вплив Першої світової війни на українську еміграцію у міжвоєнний період . - С .124
Тема 11. Урок 16. Практичне заняття. "Декрет про мир" В. І. Леніна та "14 пунктів Вільсона" і реалізація їхніх ідей у рішеннях Паризької конференції" . - С .131
Тема 12. Урок 17. Урок узагальнення. Презентація і захист учнівських проектів . - С .137
Післямова . - С .138
Словничок термінів . - С .139
Хронологічний довідник . - С .141
Список джерел та літератури . - С .142

 Сьогодні - День журналіста України

     День журналіста щорічно відзначається в Україні 6 червня - в день прийняття Спілки журналістів України в 1992 році до Міжнародної федерації журналістів. Відповідний Указ № 251/94 підписав перший Президент незалежної України Л. Кравчук  25 травня 1994 року.

      День журналіста - це не тільки професійне свято працівників засобів масової інформації. Це свято загальнонародне, тому що важко уявити сучасне суспільство без інформації, без засобів її передачі, без професійного погляду на події та факти нашого життя.

      «Надзвичайно потрібні були українські видання, коли Україну оголосили незалежною. Тоді саме журналісти привели політиків до влади в новоствореній державі. Трагедія почалася після того, коли ці політики, дорвавшись до влади, забули, кому вони цією владою зобов’язані. А дякувати вони повинні саме журналістам, які і сьогодні постійно про них розповідають, а сваритися з ними - це недалекоглядно. Адже тільки той, хто дружить з журналістами, а не тисне на них чи роздає вказівки, є мудрою людиною і розумним і перспективним політиком. »Голова Національного союзу журналістів України Ігор Федорович Лубченко (Джерело: GazetaUA.com, № 46 (46) - 7 / 12/2005)

         Україні потрібні нові стандарти журналістики, цивілізований медіа-простір, в якому було б представлене все розмаїття ідей і думок. Він має поступово позбуватися заангажованості, політичної обмеженості. Нового виміру мають набути взаємини держави і преси. У влади не може бути тем, закритих для журналіста. 

      

Пропоную добірку цікавої інформації  "7 українських репортерів та публіцистів, яких знають у світі":

http://24tv.ua/den_zhurnalista_ukrayina_7_vidomih_ukrayinskih_zhurnalistiv_n825029

31 травня помер предстоятель Української Греко-Католицької Церкви кардинал Любомир Гузар. Це втрата не лише для вірян УГКЦ.

Його смерть - втрата для кожного українця. Блаженнійший Любомир - один із творців відродженої Української Греко-Католицької Церкви, кожен крок якого був прикладом молитви та терпіння, чесності та пастирської скромності, любові до України і поваги до   людини.

Він став одним із символів української нації, а його думки й слова звучать  заповітом кожному з нас...

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2239308-lubomir-guzar-slova-aki-zvucali-zapovitom-citati-pastira.html