Віктор Мисан: що зміниться в житті від моєї самопожертви?

Автор: Віктор Мисан, кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений вчитель України.

У другій половині 80-х минулого століття шкільна освіта переживала чергову реформу. Пригадую, як після багатогодинного зібрання вчителів суспільних дисциплін і обговорення чергової постанови партії та уряду головуючий (Степан Микитович) звернувся до вкрай стомлених і знудьгованих учителів: "Чи будуть якісь запитання?" Із різних закутків зали пролунало: "Все зрозуміло!", "Запитань немає!"

І тут, неочікувано для всіх, підняла руку і за нею потягнула всю свою солідну статуру наша колега із російськомовної 21 школи. Коли зала вщухла, вона запитала: "Я так и не поняла - надо ли мне стараться?" Хтось в аудиторії зареготав, а хтось почав вигукувати: "Надо! Надо!"

До чого це я?

Після інтенсивного читання чиновницьких декларацій і їх активного обговорення у соціальних мережах у мене також вкотре виникло запитання: "А чи варто мені старатися?" Що зміниться у моєму житті від мого старання і моєї педагогічної самопожертви? Чи не краще у робочий час зайнятися особистими справами, які привели б до власного збагачення і нагромадження капіталу?

Ми маємо яскравий публічний приклад наших депутатів, які ніби й працюють на державу (на нас з вами), але насправді вирішують винятково особисті проблеми. І доказом того є їх електронне декларування. Може, й нам, панове освітяни, придумати щось подібне? Забігли на роботу. Всадили учнів. Призначили старшого. Встановили правила:

1. За порушення дисципліни - штраф 10 грн;

2. За невиконане своєчасно завдання - штраф 50 грн;

3. За шум в класі - штраф 100 грн зі всього класу.

А самі тим часом зайнялися додатковим заробітком:

а) хтось пише курсові і контрольні для заочників;

б) хтось інтенсивно займається репетиторством;

 в) хтось в'яже шкарпетки, шалики, берети і т.ін.;

г) хтось в майстерні виготовляє табуретки, розкладні стільці;

д) хтось робить на замовлення ікебану;

д) хтось майнув до крамниці, щоб купити дріжджі, цукор і поставити чергову порцію "зеленого змія"...

Скільки різних "занять" можна придумати! І основне, що все "виллється" у копійку:

а) держава платитиме офіційну зарплатню;

б) щось "набіжить" із штрафів;

в) щось заробимо у процесі "бізнесової" діяльності…

То чи варто нам старатися - і як саме, панове освітяни, після оприлюднення лише верхньої частини айсберга статків державних мужів?

Оригінал

Можливо, сказано дещо із сарказмом, але точно ВІД РОЗЧАРУВАННЯ І РОЗПАЧУ!!!