Окрім конкурсоманії (Див. МАРАЗМ №9), наші школи (і не тільки школи) потерпають від ювілейоманії.
Там «на верху» приймаються постанови чи розпорядження «про відзначення ювілею…», які зрештою спускаються на рівень окремої взятої за горло школи. Мабуть, ювіляри перевертаються в гробах, якщо «на тому світі» відчувають ту реакцію, яка виникає у тих, кому наказано відзначати.
Зайве, доводити, що абсолютна більшість інформацій про відзначення цих ювілеїв є фікцією. Тож, зрештою відбувається профанація самої ідеї вшанування відомих людей.
Щороку приймаються Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у …році» в яких визначається, які пам'ятні дати та ювілеї відомих подій в Україні, видатних особистостей будуть відзначатись на державному рівні.
Так, у 2016 році відзначатимемо:
- 33 пам'ятні дати та ювілеї відомих подій в Україні;
- 91 ювілей видатних особистостей;
- 3 дні скорботи і пам’яті.
Разом – 127!!!
Для порівняння у 2012 році їх було 67.
Тобто упродовж року ми будемо відзначати на державному рівні пам'ятні дати та ювілеїдва-три рази на тиждень!!!
Щоб не здалось мало упродовж року приймаються нові й нові Постанови «Про внесення змін до розділу I додатка до Постанови Верховної Ради України "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році», які додають і додають нових ювілеїв.
Постійно читаємо ось такі повідомлення:
«Нагадаємо, що вшанування пам’яті видатного земляка на високому державному рівні стало можливим за ініціативи народного депутата України Олександра Кодоли. У лютому Верховна Рада України підтримала пропозицію народного депутата і внесла до переліку пам’ятних дат на 2016 рік ювілеї видатних земляків-чернігівців Олександра Кониського та Олександра Дедюліна».
«Львів ініціює відзначення ювілею Софії Караффи-Корбут на державному рівні(2013 рік)».
«Компартія ініціює відзначення ювілеїв Я.О. Галана та С.Й. Тудора (2012 рік)».
Вони – ініціюють, ми – відзначаємо і рапортуємо!
Після прийняття постанов Верховної Ради України, Кабінет Міністрів України у свою чергу приймає розпорядження на кшталт «Про затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 20-ї річниці Конституції України» згідно з яким МОН відповідає, наприклад, за проведення «конкурсу серед студентів та молодих науковців на найкращу наукову роботу з проведення сучасної конституційної реформи як запоруки дальшого прогресивного розвитку України», а обласні та Київська міська держадміністрації мають «розробити та затвердити за участю представників громадських об’єднань регіональні плани заходів з відзначення 20-ї річниці Конституції України та забезпечити їх виконання». МОН традиційно діє за принципом: «Та меншого в пузо — Аж загуло!.. а той собі. Ще меншого туза. Межи плечі; той меншого, А менший малого…».
Найсвіжішим прикладом є розпорядження № 627-р від 31 серпня 2016 року «Про затвердження плану заходів з проведення у 2016 році Всеукраїнського тижня права» в якому зобов'язують навчальні заклади:
Організувати проведення книжкових виставок, презентацій видань про права людини та іншої літератури правового змісту, ознайомлення з матеріалами, представленими на них; оформлення у військових частинах, навчальних закладах, закладах культури, інших установах та організаціях тематичних стендів.
Провести науково-практичні конференції, семінари, зустрічі за круглим столом, дискусії, майстер-класи провідних юристів, присвячені проблематиці прав людини, захисту прав учасників антитерористичної операції, членів їх сімей та внутрішньо переміщених осіб, за участю представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, політичних партій, народних депутатів України, діячів науки і культури тощо.
Не відстають у продукуванні ювілейних урочистостей і місцеві органи влади. Можна знайти купу ось таких матеріалів:
Звісно, там в кінці є пункт 5 «контроль за виконанням розпорядження покласти на першого заступника голови облдержадміністрації Коваля В. В. та управління освіти і науки обласної державної адміністрації».
Сесії місцевих рад приймають рішення «Про Програму заходів з відзначення державних та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги перед містом Черніговом…», «Про затвердження Програми відзначення державних та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги перед Обухівським районом…» тощо.
Уся бурхлива ювілейотворча діяльність на усіх рівнях зрештою перекладається на плечі школи чи ВНЗ!
У таких постановах та розпорядженнях, як правило, є фраза «розробити та затвердити план заходів щодо відзначення». У плані заходів дуже часто «на автоматі» ставлять пункт «Організувати проведення тематичних заходів у навчальних закладах та закладах культури до ювілейної дати».
А ще ж є купа ювілеїв школи, директора, вчителів…
Знаю лише одну спробу хоч якось стримати ювілейоманію у сфері освіти. У листі МОН № 1/9-67 від 09.02.2008 адресованому Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ректорам (директорам) вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації прозвучало прохання «дотримуватись встановленого Порядку підготовки та подання Кабінетові Міністрів України на погодження пропозицій щодо відзначення пам'ятних дат та ювілеїв (1249-2003-п) і не подавати пропозицій та звернень щодо святкування штучних "надуманих" ювілеїв, які не відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів з цього питання».
Що з цим робити?
Маємо цікавий прецедент. Щойно на виконання плану заходів y зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 30.12.2015 №1419-р, МОН направив листа
№ 1/9-455 від 02 вересня 2016 року в якому рекомендує провести 29-30 вересня «Уроки пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України». Освітянське відомство надало Методичні рекомендації та список додаткової літератури до проведення уроку пам’яті, які можуть використовуватись вчителями та викладачами при підготовці до уроку.
У кінці листа є фраза, яка частково вирішує проблему ювілейоманії у сфері освіти: «звітування та зворотного інформування робота з проведення Уроку пам’яті не потребує».
Будемо сподіватись, що за прикладом заступника міністра освіти Павла Хобзея такі фрази будуть на всіх листах, наказах, рішеннях, постановах про відзначення тих чи інших ювілеїв.
МОН та місцеві управління освіти рекомендували, надіслали матеріали на допомогу вчителеві і … як Понтій Пілат «умили руки».
Навчальні заклади взяти до відома інформацію, і… Хто з педагогів захотів, побачив доречність і актуальність, знайшов час, той щось зробив…
Саме ось такий підхід наших управлінських структур усіх рівнів «моя справа прокукурікати, а там хай хоч і не світає», є чи не єдиним способом самозахисту системи освіти від ювілейоманії.
Нам своє робить, а вся відповідальність за проведення ювілейних заходів має покладатись виключно на тих, хто їх ініціює.
