ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ

 

6 березня 1939 р. у Києві встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку з нагоди 125-річчя з дня народження поета. Він знаходиться навпроти Червоного корпусу університету і є одним із символів сучасного Києва. 

       

             Учні групи №18 презентували інформаційний проект "Принцеса Діана: життя і доля. Багатовимірний портрет". Впродовж лютого міні-групи збирали матеріали з різних джерел інформації про одну з найяскравіших жінок ХХ століття - принцесу Уельську Діану, яку і  після смерті продовжують називати королевою людських сердець–титулом, даним не за нарожденням, а за її вчинками. Підсумком роботи став буклет, в якому відображено багатогранність Леді Ді - чарівної жінки, турботливої матері, громадського діяча.

        Сторінки біографії були представлені у презентації. У своїх виступах учні говорили про її благодійницьку та громадську діяльність, наводили цікаві факти з життя, коментували цитати - що Діана говорила сама про себе. Цікавою була інформація про вшанування пам'яті принцеси та її вплив на творчість письменників, діячів музичного та кіномистецтва. 

          Розповіді супроводжувалися переглядом фотографій, відеофрагментів - з документального фільму Л. Млечина "Вона не стала королевою"   та циклу "Історія успіху" - серія "Принцеса Діана - королева британських сердець".  Прозвучали вірші, присвячені їй та пісня Ю. Рибчинського "Принцеса Діана" у виконанні Т. Гвердцителі. Нікого не залишив байдужим зворушливий відеокліп "Пам'ять..."

  

          В  рамках  місячника методичної комісії суспільно-гуманітарних дисциплін відбувся диспут з елементами тренінгу з питань психолого-педагогічних аспектів готовності педагогів до інноваційної діяльності. Захід підготували і провели голова методичної комісії Л.І. Петровська та практичний психолог Х.І. Багрій. У диспуті взяли участь методист училища Я. О. Висоцька, члени методичної комісії суспільно-гуманітарних дисциплін та голови інших методичних комісій училища.  

     В сучасних умовах важливим аспектом 

педагогічної діяльності стає активне впровадження інноваційних технологій та новаторських методик навчання.Саме тому основну увагу у педагогічних колективах треба приділятипитанням подолання консерватизму в підходах до навчально-виховної діяльності і наявних стереотипів педагогічної праці.Суспільна потреба спонукає вчителів, викладачів до пошуку нових педагогічних ідей і технологій, до поширення й запровадження передового педагогічного досвіду, які би сприяли досягненню кращих результатів освітньої діяльності.                                 Л.І. Петровська представила  посібник В. Химинця «Інноваційна освітня діяльність», в якій розглянуто актуальні питання інноваційного розвитку системи освіти, сутність і особливості інноваційних педагогічних технологій та інноваційної діяльності педагогів.  Учасники диспуту переглянули відеоролик «Інноваційна освітня діяльність: зміст і форми»,  а також слайдову презентацію про психолого-педагогічні аспекти готовності до інноваційної діяльності. Педагоги обговорили основні показники, компоненти та рівні готовності до інноватики,  визначали ступінь їх сформованості  в себе та ефективність використання новаторських методик та технологій у практичній роботі з учнями,  з’ясовували проблеми, що перешкоджають впровадженню інновацій, ділилися думками щодо особливостей інноваційної діяльності в умовах ПТНЗ та досвідом впровадження сучасних форм та методів навчання.

       Практичний психолог Х.І. Багрій запропонувала учасникам диспуту  цікаві тренінгові вправи, з допомогою яких учасники диспуту  визначали свій творчий потенціал та здатність до нестандартного мислення і впровадження  інноваційних методик навчання учнів.

          Активна й зацікавлена розмова колег показала, що у педколективу є творчий потенціал та бажання йти в ногу з часом у справі оновлення змісту і форм навчально-виховного процесу задля покращення результатів та якості освіти сучасного підростаючого покоління.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови. Зробіть подарунок Україні - розмовляйте УКРАЇНСЬКОЮ! Не спілкуйтеся мовою окупанта!!!             

І пам'ятайте слова геніальної Ліни Костенко:

            20 лютого назавжди залишиться сумною датою в історії незалежної України, адже саме в цей день 2014 р. відбувся масовий розстріл учасників Революції Гідності на Майдані. Але разом з тим "Небесна сотня" стала символом патріотизму, громадянської позиції та особистої мужності тих, кому небайдужою була доля країни і власного народу. З докором дивляться вони з небес, адже за 3 роки так і не покарано їхніх вбивць, не відбулося рішучих змін на краще у становищі людей, не виконано обіцянки, які перед Майданом давали нові політичні лідери... А це значить, що  боротьба продовжується - мужністю і звитягою нових ГЕРОЇВ, які боронять Україну у війні з російським агресором та сепаратистами на Сході країни, а також внутрішніми ворогами, які їх підтримують!!!

         День вшанування учасників бойових дій на території інших держав встановлено згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2004 р. № 180/2004. До того 15 лютого неофіційно відзначалося як річниця завершення виведення радянських військ з Афганістану в 1989 р.  

       Після закінчення Другої світової війни українські військові брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. За часів СРСР вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, на острові Куба та в багатьох інших «гарячих» точках. 

       Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій. Лише декілька днів тому сьома ротація українських миротворців знову вирушила до Конго. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року в міжнародних миротворчих операціях взяли участь майже 40 тисяч військовослужбовців. 

          Є і більш старше покоління українського бойового резерву, що налічує майже 330 тис. чоловік. Велику частину цього резерву складають ветерани війни в Афганістані. Окремий, найстаріший ешелон ветеранів бойових дій – військові фахівці з досвідом ведення операцій у В’єтнамі, Сирії, Анголі, Мозамбіку та Єгипті. У додаток до цих категорій ветеранів йде контингент українських добровольців, які брали участь у війнах на території колишньої Югославії, в Придністров’ї, Абхазії та Чечні. 

         Але найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан, яка тривала 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989. Кожен четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, – наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, – українець.      

         Зараз в Україні – майже  150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами. У складні для країни часи воїни-афганці проявили героїзм і мужність на Донбасі, де у боях з окупантами загинуло майже 200 воїнів, серед яких і перший заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, Герой України легендарний Олег Міхнюк. Загалом у зоні АТО воювали і воюють 12 тисяч воїнів-афганців. 

         Цього дня зазвичай відбувається низка урочистих заходів і церемоній –  покладання квітів до пам’ятних знаків, проведення мітингів-реквіємів, зустрічей з учасниками бойових дій на території інших держав. У храмах і монастирях звершуватимуться панахиди за загиблими та померлими учасниками бойових дій на території інших держав.